Історія Сергія Писарєва
Від насильства, залежності й втечі — до життя з Христом
Сергій Писарев народився 23 березня 1979 року у Павлограді. З дитинства був сильним, спортивним і цілеспрямованим. Займався боксом та навіть став кандидатом у майстри спорту.
Але сила без Бога рідко веде до добра. Ми розбирали це на моєму тєлєграм-каналі на прикладі Самсона. Якщо цікаво - переходьте та читайте тут.
Саме через своє спортивне середовище Сергій рано потрапив у кримінальний світ — рекет, гоп-стоп, вуличне насильство. Пізніше служив в армії, а після служби одружився.
У 2000 році він створив сім’ю з дівчиною на ім’я Ларіса.
Ззовні Сергій виглядав успішним, сильним і впевненим чоловіком. Але всередині його життя руйнувалося гріхом.
«Я був максимально зосереджений на сексі», — чесно говорить він сьогодні.
Попри шлюб, Сергій постійно зраджував дружині. Каже, що мав по 8–10 коханок одночасно у різних місцях.
«Не знаю чому, але мене постійно тягнуло на секс. Хоч десь. Хоч із кимось».
У такому житті дуже швидко з’явився алкоголь.
Сергій почав сильно випивати, сваритися з дружиною, жити подвійним життям.
«Тоді здавалося, що випиваю як і всі. Я працював на шахті в Павлограді — більшість шахтарів п’ють. Більшість свариться з дружинами. Я думав, що це нормально», — згадує Сергій.
Так минали роки.
Алкоголь. Зради. Сварки. Порожнеча.
17 років подружнього життя повільно руйнувалися на очах.
Зрештою дружина не витримала. Вона переїхала до батьків і подала на розлучення. Залишився син, народжений 2 січня 2003 року.
Здавалося, що життя остаточно розсипалося.
Але через рік Сергій зустрів Вікторію.
Вона була військовою — сильною, дисциплінованою жінкою, яка не терпіла брехні та зрад. Вона стримувала Сергія, впливала на нього, не дозволяла йому безконтрольно пити.
І вперше за довгий час здавалося, що життя починає налагоджуватися.
А потім настав 2022 рік.
Повномасштабна війна. Хаос. Невизначеність. Страх.
Вікторія була вагітна.
Сергій завжди був патріотом і вирішив йти боронити Україну. На той момент у нього був хороший будинок, трохи грошей, стабільність. Родина могла не хвилюватися за майбутнє.
5 січня 2023 у них народився син.
Дивовижно, що між двома його синами майже рівно 20 років. Але сам Сергій каже, що за ці роки змінилося абсолютно все.
І саме тоді прийшла нова трагедія.
Поки Сергій був на війні, у них забрали будинок.
Через махінації з документами суд визнав придбання незаконним і передав будинок іншим людям — без будь-якої компенсації.
Сергій воював і одночасно дізнався, що його дружина з немовлям фактично залишилися на вулиці. Їм заблокували рахунки. Усе життя розвалювалося прямо під час війни.
Вікторія з сином переїхала до батьків.Будинку більше не було.
І Сергій знову почав пити.
«Здавалося, пив не сильно… як усі. То на будівництві, то в шахті, то потім в армії. Але як тільки приходила проблема — я пиячив», — говорить він.
Коли дружина залишилася без дому, Сергій просив командира відпустити його хоча б на тиждень, щоб вирішити ситуацію. Але отримав відмову.
Тоді він пішов у СЗЧ (самовільне залишення військової частини, або місця служби).
Втік із армії. Втік від проблем. Втік від самого себе.
Але вдома почав падати ще глибше.
Працював на будівництві, орендував житло для родини, але паралельно почав сильно пити та вживати наркотики.
Одного разу його жорстоко побили.
«Тоді мені здавалося, що я помираю», — згадує Сергій.
Але це був ще не кінець падіння.
До 2023 року від спортсмена, воїна та сильного чоловіка майже нічого не залишилося. Родина більше не могла жити поруч із ним.
Він став морально зламаним алкоголіком і наркозалежним із повністю зруйнованим життям.
Сам він уже майже не міг рухатися.
Фактично — повільно помирав.
І саме тоді хтось у черговий раз побачив його в стані сильного сп’яніння та порадив реабілітаційний центр. Дали контакти Дениса.
Рідний брат привіз Сергія на реабілітацію.
Перші дні були схожі не на нове життя, а просто на повернення до реальності. Організм відходив від наркотиків та алкоголю. Потроху почала повертатися свідомість.
«В один із перших днів я ходив територією й побачив, як Ваня включає християнську музику в корівнику. “Божевільні!” — подумав я. “Навіщо таке слухати коровам?” Лише потім я зрозумів, що це він просто включав собі, поки працював».
Саме там Сергій почав згадувати своє минуле.
Із соромом він говорить, що колись у молодості часто бив віруючих людей. Підходив до них, насміхався, питав: «Ви світло для світу?» — а потім просто нападав.
Сьогодні йому боляче це згадувати.
На центрі Сергій провів два роки, хоча сама програма триває лише рік.
Після першого року він сам попросився залишитися ще. Каже, що не мав довіри навіть до самого себе. Боявся знову впасти.
Він почав читати Біблію. Почав молитися. Почав чути Євангеліє.
Але ще довго не міг повірити, що Христос дійсно може змінити його.
Та поступово Бог робив свою роботу в його серці.
Пасучи корів або працюючи на городі, Сергій почав просто говорити з Богом. Став питати Його про життя. Чекати відповідей. Вчитися слухати.
Слухати людей. Слухати поради. Слухати Боже Слово. Навіть ті самі християнські пісні, які, як йому колись здавалося, «включали для корів».
Саме там Христос торкнувся його серця.
Залежність пішла. Страх зник. Невпевненість відступила.
«Я зрозумів: я не один. Зі мною Ісус. Зі мною брати та сестри».
За ці два роки відбулося головне — реформація серця.
20 квітня, разом з Олександром Аксьоновим, Сергій прийняв водне хрещення та одразу долучився до церкви «Ковчег».
Сьогодні Сергій живе і працює у Дніпрі, відвідує церкву та активно допомагає у служінні.
Особливо радісно бачити, як люди, яких Господь повністю змінив, тепер самі підтримують тих, хто лише починає шлях відновлення.
Сьогодні Сергій мріє про безпеку для своєї родини та просить у Бога мудрості, щоб ще більше служити Йому.
Його історія — це нагадування, що Христос здатний відновити навіть найбільш зруйноване життя.
Він підіймає тих, хто впав найнижче. Дає надію тим, хто давно втратив себе. І робить новими навіть тих, кого світ уже списав.
Якщо ви хочете підтримати Сергія, реабілітаційний центр або наше служіння загалом — ви можете зробити це у розділі «Підтримка» на нашому сайті.
І обов’язково залишайтеся з нами, щоб бачити ще більше дивовижних історій Божої благодаті.
