Перше знайомство
Всім привіт! Мене звуть Андрій Вершигора, і я хотів би розповісти вам трохи про себе і своє служіння.
Я народився та виріс в Україні у місті Донецьк. Там пройшла більша частина життя. Там я навчався, одружувався, працював, будував плани на майбутнє і там прийняв Ісуса Христа як свого особистого Спасителя та Господа. 2014 року розпочалася війна в Україні. Я ніколи не планував їхати з дому. Ми з моєю дружиною Анею вирушили у відпустку і не змогли повернутися додому. Роботи більше не було, молодіжне служіння в церкві, яке я ніс, перестало існувати. Та й повертатися в орендовану квартиру під обстрілами не було жодного сенсу. Ми втратили практично все, крім Ісуса Христа та один одного. З того часу треба було все будувати заново.
Після кількох переїздів Господь привів нас до маленького містечка в центральній частині України. Було дуже складно знайти роботу та церкву, якій ми були б корисні. Але Бог нас не залишив. Протягом року Господь направив мене до роботи, я почав працювати в майстерні з ремонту інструменту. Бог привів нас до церкви «Голгофи», де ми знову стали просочуватися євангелією. Поступово я почав служити там у проповіді, моя дружина викладала у недільній школі. 25 грудня 2015 року у нас народилася донька Марія. Бог почав піднімати нас з руїн нашого життя і готувати до нового служіння. Ми розуміли, що не будемо жити в цьому місті, але поки що у нас була маленька дитина все було так. Бог благословив чудовою церквою, яка стала для нас другою сім'єю. Рівно через три роки Бог покликав нас до Дніпра. Це був дуже складний переїзд – 31 грудня 2018 року. Наступного дня почалося зовсім інше життя.
Я просив пастора направити нас до церкви у Дніпрі і він порадив приїхати до «Ковчегу». З перших днів ця церква стала цілком рідною. Господь привів мене до молодіжного служіння, до недільної проповіді. Близько року я вів домашню групу, моя дружина також почала викладати у недільній школі. Все ставало звичним для нас. У Дніпрі також вдалося відкрити майстерню з ремонту інструменту та техніки. Ми стали чекати на другу дитину. Господь завжди вів нас і не лишав. Ми повністю довіряли Йому.
У цих обставинах Бог привів мене з баптистського богослов'я Донецької церкви «Дім Євангелія», до реформатського богослов'я церкви «Ковчег» у Дніпрі. Бог змінював наше розуміння Його Самого, стверджуючи у Євангелії. Я помітив, що навіть моя проповідь стала цілком христицентричною. Через різних людей та різні обставини Господь формував нас і ростив.
Чергові труднощі чекали на нас у Дніпрі. У світі розпочалася пандемія. Знову почалися проблеми з роботою. Мені треба було заробити на пологи. І в цей час мій пастор у Дніпрі запропонував працювати все літо над реконструкціями будівлі церкви. Я погодився і почав працювати на двох роботах одночасно. Вдень я працював у церкві на будівництві, а ввечері до ночі у своїй майстерні.
На початку 2020 року було складно всім, наша родина переживала найважчі часи. Бог благословив зібрати невелику суму, яку вистачило на пологи. 6 серпня у нас народився син – Михайло. Але випробування нас не залишили ... всього через 4 дні стало відомо, що у нього дуже серйозна вада серця, яка вимагає термінової дорогої операції. Було зрозуміле, що самі ніяк не зможемо зібрати цю суму. Довелося звернутися за допомогою до всіх друзів та знайомих. Довелося відмовитись від усього. Слава Богу, спільними зусиллями вдалося накопичити гроші.
Операцію відкладали щоразу, коли Мишко обстежували. Нам казали, що ще можна трохи зачекати і скоро буде операція. Так пройшов майже рік. Звичайно ж, ми не жили лише думками про операцію. Ми служили Христу через служіння людям, підтримували нужденних, проповідували на кожному місці, брали активну участь у житті церкви, але Господь через ці обставини остаточно змінив наше життя.
У Жовтні 2020 року я став співробітником церкви «Ковчег» на повній зайнятості, повністю залишивши бізнес та присвятивши себе служінню. У травні 2021 року мене обрали на пасторське служіння, яким служу й досі. Мені радує те, що можу служити пастором, молодіжним пастором і проповідником. Все ще продовжую керувати будівництвом нашої церковної будівлі щодня, паралельно виконуючи духовну роботу.
Згодом Господь благословив мене стати студентом пасторського коледжу. Те, що робить Бог – це велике благословення для нас. Про кожне служіння хочу написати вам окремого листа, бо цього не описати двома словами. Але Божі діла – неймовірні!
Слава Богу, у липні 2021 року нашому синові зробили найскладнішу операцію на серці успішно. Сьогодні він почувається добре і продовжує зростати та розвиватися. Тим не менш, є великий ризик повторної операції для корекції серцевого клапана. Якщо цей клапан відставатиме у розвитку, тоді потрібно буде повторне медичне втручання. Віра в Ісуса – головна основа сім'ї Вершигора!
Ми просимо вас підтримати нас молитовно! Якщо ви хочете регулярно отримувати листи про нас і наше служіння, то пропонуємо вам Підписатися Нехай благословить вас Господь!
Якщо ви хочете підтримати нас фінансово, то ви можете зробити це тут:
